До 2022 року Ярослав жив у Бориславі й працював будівельним високомонтажником.

З початком повномасштабної війни разом із братом два місяці оббивав пороги військкомату, щоб піти добровольцем. Далі були запеклі бої на Сході та Запорізькому напрямку. У березні 2023 року війна наздогнала його важким пораненням під Бахмутом та Опитним – третя група інвалідності та звільнення зі служби. Але найважчим виявився не госпіталь, а повернення у цивільне життя: флешбеки, постійний біль, безсоння. Перші три місяці чоловік намагався втекти від цього стану. Проте вчасно усвідомив, що втрачає себе, і пройшов 13-місячну реабілітацію. Там і залишився працювати консультантом для побратимів.Сьогодні він – провідний фасилітатор ветеранських груп, який координує роботу у десятках міст України. Попри те, що чоловік уже навчається в університеті на соціального працівника, зростання складних запитів від ветеранів змусило його шукати додаткове, глибше навчання. Саме таким підсилюючим етапом для нього став офлайн-інтенсив від проєкту «Підтримка психологів», який втілюється за сприяння World Jewish Relief.

Це навчання стало для Ярослава ще однією відправною точкою якісного професійного зростання. Проєкт розширив його інструментарій, додавши до практичного ветеранського досвіду глибокі знання з медичного та психологічного спектрів травми. Оскільки навчання проходило виключно наживо, це дало змогу закрити головну потребу Ярослава – потребу в живій дискусії. В безпечному просторі він міг ставити гострі запитання тренерам, на гарячих слідах розбирати реальні кейси та обмінюватися досвідом з колегами.Проєкт не просто надав теоретичну базу, а допоміг відточити точкові навички фасилітації – вміння тримати структуру ветеранських груп «Рівний рівному», залишаючись при цьому максимально гнучким, емпатичним та адаптивним до болю кожного учасника. Завдяки високій інтенсивності та щирості взаємодії, учасники та тренери з різних сфер за ці кілька днів синхронізувалися і згуртувалися в одну міцну спільноту, де досвід кожного став цінною частиною  навчання.

‍

‍

Тепер усі ці додаткові методи та підходи Ярослав щодня інтегрує у роботу з групами та на консультаціях.«Я прийшов сюди на підвищення кваліфікації, щоб добути нові знання, і не пошкодував, – ділиться він. – Навіть ті методи, які я вже знав, тут мені пояснили зовсім з іншого боку, і це працює. Ми, військові, маємо нові тіла і не знаємо, що буде завтра. Але я переконався: допомагаючи іншим справлятися з кризою, я в першу чергу допомагаю собі».Продовжуємо навчати й підтримувати фахівців та ветеранів, які допомагають іншим проходити шлях відновлення!